Innovation and Sustainability

Прогрес у досягненні Цілей сталого розвитку (ЦСР) залишається нерівномірним у країнах Африки на південь від Сахари, попри сталий акцент державної політики на інноваційно орієнтованому розвитку. Хоча національні інноваційні системи широко розглядаються як рушії довгострокового зростання та сталості, емпіричні докази того, яким чином ефективність інноваційних систем трансформується у багатовимірні результати розвитку в регіоні, залишаються обмеженими. Метою цього дослідження було проаналізувати вплив ефективності національних інноваційних систем на досягнення ЦСР у країнах Африки на південь від Сахари на основі збалансованої панельної вибірки з 43 країн за період 2005-2023 років. Ефективність національних інноваційних систем вимірювалася за допомогою композитного індексу, сформованого з показників витрат на дослідження і розробки, державних витрат на освіту, рівня участі робочої сили та якості інституцій. Для врахування гетерогенності, ендогенності та динамічних взаємозв’язків застосовано панельні економетричні методи. Результати моделі випадкових ефектів засвідчили про позитивний і статистично значущий зв’язок між інноваційними ресурсами та показниками досягнення ЦСР (β = 2,431, p < 0,01), тоді як ВВП на душу населення продемонстрував сильний позитивний вплив (β = 4,210, p < 0,01). Водночас оцінки моделі фіксованих ефектів показали, що внутрішньокраїнові зміни інноваційних ресурсів не є статистично значущими (β = 2,680, p = 0,101), що засвідчило визначальну роль міжкраїнових структурних відмінностей у формуванні виявленого зв’язку. Після корекції на ендогенність за допомогою інструментальних змінних інноваційні ресурси залишилися статистично незначущими (β = 0,240, p = 0,489), тоді як якість інституцій (β = 2,737, p < 0,01) і ВВП на душу населення (β = 3,004, p < 0,01) виступили стійкими детермінантами результатів ЦСР. Результати динамічної оцінки за методом узагальнених моментів (GMM) також виявили сильну інерційність результатів ЦСР (коефіцієнт лагу = 0,968, p < 0,01), тоді як інноваційні ресурси продемонстрували лише слабкі короткострокові ефекти (β = 1,259, p < 0,10). Отримані результати підтвердили, що інноваційні системи впливають на сталий розвиток переважно через інституційні та структурні канали, а не через прямі й негайні ефекти. Відтак, зміцнення управлінської спроможності та узгодження інноваційних інвестицій з інституційними реформами є ключовими умовами прискорення прогресу у досягненні ЦСР у країнах Африки на південь від Сахари

Використані джерела