Innovation and Sustainability

Зростаюча складність глобальних ланцюгів постачань і попит на сталі практики зумовлюють необхідність створення колаборативних мереж, що інтегрують різноманітних стейкхолдерів для стимулювання інновацій і стійкості. Метою була розробка інтегрованої стратегії формування екосистем інновацій у виробництві шляхом синтезу теоретичних рамок і аналізу їх застосування в промислових контекстах. У дослідженні використано систематичний огляд літератури і концептуальний синтез для вивчення динаміки екосистем і методів формування портфелів інновацій. Результати показали, що екосистеми інновацій розвиваються через чотири стадії: концептуальний дизайн, де підприємства визначають спільні цілі та ідентифікують ключових акторів; побудова, де формуються партнерства та структури управління; експлуатація та підтримка, зосереджені на оптимізації продуктивності та масштабуванні інновацій; і зміна, що забезпечує адаптацію до ринкових чи регуляторних змін. Окремі проєкти в межах екосистем проходять фази очікування, народження, зростання, зрілості, передачі знань і оновлення, дозволяючи управляти різноманітними ініціативами, такими як промисловий дизайн чи рішення для сталого енергозабезпечення. Використання методів нечітких множин із шкалою бажаності 0-1 дозволяє ранжувати проєкти за критеріями технологічної здійсненності, фінансових вигод і впливу на сталість, забезпечуючи збалансовані портфелі. Смартизація автоматизує оптимізацію процесів, а інвестиції у відновлювальні джерела енергії та принципи циркулярної економіки підвищують ефективність і зменшують екологічний вплив. Ці підходи дозволяють основним підприємствам координувати співпрацю з постачальниками, стартапами, університетами та громадянським суспільством, створюючи динамічні мережі, що адаптуються до технологічних і ринкових змін. Практична цінність полягає в наданні рекомендацій для створення гнучких портфелів інновацій, використання платформ обміну даними та сталих практик для зниження ризиків і підвищення цінності

Використані джерела