Innovation and Sustainability

У статті обґрунтовано складові організаційно-економічного механізму формування інноваційної стратегії аграрних підприємств та розробку його архітектоніки. В основу формування визначеного механізму покладені прояви ознак емерджентності взаємодій виробничих та комерційних складових управління інноваційним розвитком через виокремлення окремих управлінських та виробничих стратегій забезпечення належного рівня результативності для зростання економічної ефективності діяльності. Останнє має формуватись в контексті можливості вирішення задач розширеного відтворення та підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств через запровадження інновацій загалом. Економічний інструментарій в даному механізмі виконуватиме стимулюючу функцію, забезпечуватиме реалізацію інтересів між всіма учасниками ринку і протіканням допоміжних процесів, а також регулюватиме відповідальності суб’єктів бізнесу через економічні відносини. Вони є базою, що має визначати процедури формування та реалізації інноваційних стратегій, а також обумовлюватимуть рівень досягнутих фінансових результатів виробничо-комерційної діяльності підприємств. Виокремлено критерії і групи показників ідентифікації та аналізу стратегічної зони інноваційної активності підприємства, зокрема: забезпеченість виробничими ресурсами; наявність і забезпеченість матеріально-технічними ресурсами; ефективність виробничої діяльності; конкурентоспроможність продукції, позиція її на ринку. Наголошено на тому, що через складності формування та функціонування стратегічних зон інноваційної активності, перед аграрними товаровиробниками постає ряд проблемних питань. Серед них слід виокремити невідповідність виробничих потужностей їх інноваційному потенціалу. Тобто неможливо швидко змінювати у відповідності до конкурентної ситуації на ринку власні виробничі можливості. Це відноситься не лише до матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу, а й загалом до інноваційного напряму підприємств, включаючи можливість створення покращеної продукції. Тому в дослідженні особливу увагу приділено стратегії диверсифікації виробництва в аграрних підприємствах, як основного інструмента мобілізації інноваційно-інвестиційного та економічного потенціалу господарюючого суб’єкта

Використані джерела